![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зараз обробляю списки по Криворізькому району для Вікі Любить Пам'ятники. Можна сказати, глибоко шокований. Поки за сьогодні обробив лише перших 17 об'єктів (робота йде кволо, нудний та масивний механізм ручної копії, створення коду, перевірки даних...), це всього сім селищних рад і 11 сіл навколо Кривого Рогу. І за неповними офіційними даними там лежить 2604 людини!!!!! І це при тому, що кількість загиблих вказана тільки на трохи більш ніж половині братських могил! Поклали їх там всього за кілька місяців, з жовтня 43-го по лютий 44-го, при тому, що значних боїв за місто не було. Я чесно жахаюся тих цифр, що випливуть, коли я закінчу обробку всих 50 братських могил, дані на які маю. І це не включаючи могили у місті, якщо ще їх додати...
Я наочно бачу перед очима ті жахи радянської війни, історії про які розповідав мені колега та наставник Петро Порфирович Таможній, як мобілізували всих, кого знаходили у звільненому селі, і маючи одну рушницю та частину комплекту форми на десятьох - відправляли на німців по нерозвіданій, частково замінованій території... Виходить, це зовсім не казочки старого... Не те, що я йому тоді не вірив, але відчути це, побачити перед очима, не з чужих слів а на власному досвіді бачачи офіційні цифри, надані самою радянською владою... І це знову-ж-таки, у нас в місті не було скільки-небудь серьйозних боїв, таких як наприклад біля Кам'янки-Дніпровської, де досі на землі під відкритим небом гільзи лежать та всяке спорядження... У них там стоїть обеліск у парку, правда не один, там парк - суцільні пам'ятки загиблим, так на найбільшому обеліску цифра - 10000 загиблих. Ні, у нас такого не було, а виходить загинуло також тисяч десять людей.
Спираючись на ці цифри, вважаю нашу АТО - вкрай грамотно проведеною операцією з мінімальною кількістю втрат. хоча всі ми бачимо, в яких диких умовах доводиться воювати хлопцям, фактично з тотальним браком всього необхідного. І мені починає здаватись, хоча раніше я не був такої думки, що Велика Вітчизняна таки могла бути ще одним актом геноциду українського народу російським. Дідько... Та коли вони вже нас у спокої залишать!
Я наочно бачу перед очима ті жахи радянської війни, історії про які розповідав мені колега та наставник Петро Порфирович Таможній, як мобілізували всих, кого знаходили у звільненому селі, і маючи одну рушницю та частину комплекту форми на десятьох - відправляли на німців по нерозвіданій, частково замінованій території... Виходить, це зовсім не казочки старого... Не те, що я йому тоді не вірив, але відчути це, побачити перед очима, не з чужих слів а на власному досвіді бачачи офіційні цифри, надані самою радянською владою... І це знову-ж-таки, у нас в місті не було скільки-небудь серьйозних боїв, таких як наприклад біля Кам'янки-Дніпровської, де досі на землі під відкритим небом гільзи лежать та всяке спорядження... У них там стоїть обеліск у парку, правда не один, там парк - суцільні пам'ятки загиблим, так на найбільшому обеліску цифра - 10000 загиблих. Ні, у нас такого не було, а виходить загинуло також тисяч десять людей.
Спираючись на ці цифри, вважаю нашу АТО - вкрай грамотно проведеною операцією з мінімальною кількістю втрат. хоча всі ми бачимо, в яких диких умовах доводиться воювати хлопцям, фактично з тотальним браком всього необхідного. І мені починає здаватись, хоча раніше я не був такої думки, що Велика Вітчизняна таки могла бути ще одним актом геноциду українського народу російським. Дідько... Та коли вони вже нас у спокої залишать!
